Книга Віктора Мандрики "Між словом і серцем" складається з трьох частин.
Перша частина – краєзнавче дослідження "Храми Барвінківщини", в якому розповідається про культові споруди, які зазнали повальної руйнації після революційних подій 1917 року. Автор зосереджує увагу читачів на створенні мешканцями краю своєрідних архітектурних перлин, що слугували окрасою міста і сіл колишнього Барвінківського району. Розповіді ілюструються старими світлинами, малюнками, архітектурними планами церков.
Друга частина книги "Філософія душі" побудована із замальовок, записів із блокнотів та щоденників, редакторськими вирізками нарисово-психологічних фрагментів, які свого часу через брак газетної площі були видалені з газетних публікацій. Але всі вони в сукупності вимальовують внутрішню психологію автора, стан його душі в різноманітні пори року, в різноманітних життєвих колізіях, органічно переплітаючись з природою, буттям людини, її роздумами про духовність, простір і час та іншими філософськими рудиментами. Одним словом - це поезія душі в прозі.
Третя частина книги "Ранні Надеждівські мотиви" являє собою компіляцію ранніх нарисів автора, оповідок початкуючого газетяра, опублікованих на шпальтах районної газети "Жовтневі зорі", в редакції якої у співдружності з тодішнім молодим колективом шліфувалось перо майбутнього журналіста. Ними підкреслюються витоки духовності автора, які й понині допомагають йому йти в ногу з життям, плекати слово і рідну мову, змальовуючи красу рідного краю, людського буття, які є основою світлого і чистого кохання до оточуючих, до Всевишнього, до самих себе, як творців своєї долі.
Світ змінюється з карколомною швидкістю і те, що 40-50 років назад було сучасністю й сприймалося, як данина, нині вважається історією, старим і потертим ретро. Багато дорослих людей живе сьогоднішнім і майбутнім, вважаючи, що звертатися до минулого, згадувати світлі моменти зі свого дитинства й все, що пов’язано з тим чудовим часом, це не вірно, смішно й безперспективно. Але кожному з нас таємно, хоча б на деякий час, хочеться звільнитися від усіх дорослих проблем, не думати про вік, хвороби і смерть.
І ось учора я став володарем свого роду машини часу, яка допомогла мені переміститься на початок 60-х років минулого століття. Це той час, коли я був безтурботним хлопчаком. Тоді батько придбав лампові радіолу «Латвія» й магнітофон «Ельфа». Сучасне покоління вже не знає, що значить лампова радіотехніка, і багато навіть не уявляють, як все це працювало. А насправді подібна радіотехніка мала надзвичайно високу енергетику. Вмикаючи ламповий апарат, починаєш відчувати, як він буквально на очах оживає, стає одухотвореним.
Діждавшись ночі, я акуратно протер клавіші управління, провів долонею по полірованому корпусу, вдихнув особливий запах старенької радіоли. Від хвилювання затамував подих і клацнув кнопкою «вкл.» У той же момент, пронизавши час і простір, я перенісся на 60 років назад у країну з назвою СРСР, в епоху, коли для мене усі дерева були великими. Я знову, як і тоді, прислухався, як прокидається радіоприймач, нагріваються лампи, випромінюючи тепле і загадкове світло. І раптом я почув позивні «Маяка», того самого часу і країни, якої вже давно немає. Я озирнувся і побачив, як в тумані, по росі, мліючи від променів ранкового сонця, крокує десятирічний хлопчина, сповнений сил, енергії, запалу і впевненості, що живе в найпрекраснішій країні! Я ще довго сидів біля старенької радіоли, шукаючи в ефірі відлуння мого дитинства, відчуваючи, як мої душа і тіло стають чистішими, світлішими і молодшими. І ще раз впевнився, що роки не підвладні над людиною, якщо в ній живе душа дитини…
| Рік видання | 2021 |
| Кількість сторінок | 360 |
| Місто видання | Харків |
| Мова | Українська |
| Формат сторінок | A5 |
| Тип переплету | Твердий |
| Видавництво | ФОП Панов А.М. |